Мандрівка до Говерли

Новини - Новини

Гора Говерла – найвища точка українських Карпат, а відповідно й України. Цей факт і робить її такою популярною серед туристів. Часто жартують, що піднятися на Говерлу - обовязок кожного українця. Тому і ми, учні Лубенської ЗОШ №3 та вчителі- любителі активного способу життя, вирішили теж підкорити цю вершину.

Вранці 20 травня ми вирушили потягом до Києва. Відвідали визначні пам’ятки Києва і продовжили свою подорож до смт. Ворохти.

 

 

А вже вранці наступного дня, перетнувши КПП Карпатського національного природного парку, ми пройшли інструктаж і отримали карту маршруту та побажання гарної дороги. Далі був наш наступний рубіж – спортивна база « Заросляк». Саме тут і почалося сходження до омріяної гори. До походу ми були готові заздалегідь: в рюкзаках - теплий одяг, вода, дощовики, адже опади й грози в горах – повсякденне явище.

У сонячну погоду з гарним настроєм наша група в складі 24 осіб почала свій підйом. Спочатку наш шлях пролягав густим високим смерековим лісом, який невдовзі ставав усе рідшим і нижчим. Під деревами – низькорослі кущики чорниці, які в цю пору були обсипані рясним ніжно-рожевим цвітом. Поряд із нашою стежкою протікала мальовнича бурхлива річка Прут. Поступово ліс перейшов у ялівцеві кущі, серед яких траплялася ожина. А далі почалися субальпійські луки. Нам пощастило, і ми неодноразово натрапляли на галявини із карпатськими-першоцвітами – крокусами.

Температура повітря знижувалася , вітер посилювався. Підйом ставав крутішим, під ногами камянисті брили, ми все частіше зупинялися, але впевнено йшли до мети. До речі, наймолодшою серед нашої групи була Сесь Катерина, учениця 3-А класу. Вона швидко піднімалася й підбадьорювала всіх. Панорама, яку бачили позаду, вражала захоплюючим видом карпатських лісів, гір і полонин. Ми відчували себе вільними птахами і розуміли, який світ прекрасний, тож треба багато встигнути…

І ось нарешті ми на Говерлі. На невеликому рівному майданчику ми побачили металевий хрест з українським тризубом, плиту з вмонтованими капсулами із землею з усіх областей України й багато прапорів. Ми теж підготували прапор і закріпили його. Нам не пощастило, бо небо затягнулося хмарами й почався дощ. Тому ми не змогли побачити весь Чорногірський хребет, але були на висоті й серед хмар… Це почуття не можливо передати словами! Як у пісні В.Висоцького: Краще гір можуть бути тільки гори. Усіх без винятку переповнювало почуття гордості: ми підкорили Говерлу, зробили нове звершення, а значить, вдосконалили себе!

Потім – спуск, вечеря та відпочинок у Ворохті, нічний потяг до Львова, екскурсія «маленьким Парижем», смачна кава й гарячий шоколад, книгарня й дорога додому.

Вранці 23 травня втомлені, але щасливі ми повернулися в Лубни. За три дні мандрівки стільки емоцій, міст і місць, краєвидів і ландшафтів, відчуттів і вражень, пригод і знайомств, кумедних історій і висновків! У душі кожного лишилась загадкова любов до таких чарівних, прекрасних і незбагненних гір – Карпат. А ще – це відчуття команди, спорідненості, справжньої сім’ї. Та найголовніше –ми отримали враження, відпочили душею й акумулювали в собі щастя!

Учитель географії Лубенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 Яковенко Л. М.